Формування логічного мислення молодших школярів шляхом викладання
формальної логіки в 3 класі
Державний освітній стандарт початкової школи та
чинна Програма передбачають практичне ознайомлення учнів початкової школи з
міркуваннями, націлюють на формування умінь аргументувати свою думку, робити
умовиводи. Про необхідність розвитку логічного мислення йдеться і в
пояснювальних записках до навчальних програм.
Нині ,
коли вдосконалюються навчальні програми, скорочується час на вивчення ряду
предметів в умовах значного збільшення потоку наукової, технічної, політичної
інформації, дедалі більше зростають вимоги до вчителя й учня щодо оптимізації навчального
процесу. В умовах сучасних перебудов скорочується шлях до знань. Це
відбувається через використання загальних положень, умовиводів, узагальнень,
уміння абстрактно мислити, що , у свою чергу, потребує знань основ логіки
учнями та педагогами. „Всі погоджуються з тим, що учні в школі вчаться, але чи
вчаться вони мислити - спірне питання” (психолог Гілберт Дж. МакКічи). Молодший
шкільний вік найсприятливіший для розвитку цих вмінь. З огляду на це
Міністерство науки і освіти України рекомендує ввести у варіативну частину
навчального плану загальноосвітньої школи дисципліну „Логіка”. ( Програма
схвалена комісією з педагогіки та методики початкового навчання Науково-методичної Ради МОН України (протокол № 16 від 26.12.2006 р. ).
Викладання курсу „Логіка” в початковій школі сприяє розвитку мислення,
оволодіння учнями логічних прийомів і способів діяльності , формує вміння
логічно і раціонально організовувати мисленнєву діяльність , вміння
розмірковувати , робити висновки, доводити свою думку, виховує інтерес і
потребу в нових знаннях, дає можливість самостійно „відкривати” нові знання,
оволодівати новими прийомами .
Методично
грамотно продумана система уроків дає
можливість Мірошніченко Тетяні Володимирівні толерантно викладати курс
„Логіка”, розвивати і формувати прийоми розумової діяльності (аналіз, синтез,
порівняння, узагальнення, аналогію) кожного учня відповідно до його
інтелектуального розвитку .
Кожен
урок логіки вчитель починає з графічного диктанту. Це методично
виправдана вправа для розвитку уваги,
логічного мислення, уяви. Діти залюбки малюють різноманітні візерунки, бордюри,
прості фігури, які поступово в позитивній діяльності ускладнюються. Техніка
графічного диктанту полягає в тому, що учень, не відриваючи руки, за командою
вчителя виконує малюнок. Вчитель розвиває у дітей орієнтацію у просторі та на
сторінці зошита , закріплює поняття
„вгору”, „вниз”, „вправо” , „вліво”, „вправо (вліво) вгору (вниз) навскоси”. А головне , на думку вчительки, виховує уважність ,
допомагає дитині зосередитись, налаштовує на роботу, привчає уважно слухати
вчителя і чітко виконувати його команди з першого разу.
Тетяна Володимирівна використовує прийом «логічної мозаїки» -
різноманітні завдання на розвиток логічного мислення , які навчають учнів
аналізувати, порівнювати, узагальнювати, виділяти головне, розпізнавати зайве.
Кожне завдання підпорядковане єдиній меті – розвивати в учнів як наочно –
образне, так і абстрактно – логічне мислення. Вчитель добирає різноманітні завдання, що активізують творче
мислення, розвивають уяву дитини.
Окрема
група завдань спрямована на розвиток окремих видів пам’яті : образної,
словесно-образної, зорової та слухової . Більшість завдань, які пропонує
вчитель для розв’язування, реалізують загальний підхід, який можна описати так:
відображена система розміщених у певному порядку об’єктів, якими можуть бути
різні символи ( числа, слова, букви, малюнки чи їх комбінації), де один чи
кілька з них відомі. Вчитель ставить завдання перед учнями , проаналізувати
принцип її побудови , тобто встановити відношення, що існують між складовими,
та виходячи з відношень і наявних елементів , знайти невідомий „захований”
елемент. Для виконання цих завдань учням необхідний весь комплекс основних
мислительних операцій. Тут і порівняння , і їх аналіз( наприклад, знайти
зв’язок між частинами), і синтез (за аналогією, записати слово, яке повинне
бути розв’язком.)
Тетяна
Володимирівна дає перші уявлення про
симетрією, що розвиває просторову уяву і
значно полегшить навчання учнів у старших класах.
Формування розумових умінь нерозривно
пов’язано із засвоєння уявлень і понять. Молодшому школяреві важко зрозуміти
саму суть „поняття” насамперед через його складність та суперечність його природи.
Кожне поняття будується на конкретних,
одиничних образах. Вчитель удосконалює вміння учнів давати визначення через
найближчий рід і видову відмінність, вчить різнобічно розглядати об’єкт та
виділяти найбільшу кількість властивих йому ознак, рис, якостей (на основі
операцій аналізу і синтезу) . Наприклад, діти отримують завдання дати
визначення поняття „морозиво” (Морозиво – продукт харчування, виготовлений із
молока , заморожений) Для того, щоб
дітям було легше зрозуміти саму суть понять, вчитель пропонує дібрати до цього
поняття поняття з ширшим і вужчим
значенням (продукт харчування –
морозиво – „Шоколадне морозиво”)
Ці
вміння допомагають учням на інших уроках швидко опановувати правильними
узагальненнями на основі абстрагування від неістотних деталей кожного окремого визначення,
прикладу, задачі. Сформовані вміння вчитель
ефективно використовує не тільки для закріплення того чи іншого поняття, тобто
не зводить до повторення, а є засобом розкриття істотних ознак нових явищ,
активним способом виявлення внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків.
Розкриваючи тему „Поняття”, Тетяна Володимирівна дає уявлення про
сумісні та несумісні поняття , формує вміння графічно(за допомогою кругів
Ейлера) зображати співвідношення між обсягами двох або більше понять ,
обґрунтувати свої думки при визначення виду відношень , використовує при цьому
такі логічні прийоми переконання, як дедукцію (розвиток думки від загального до
конкретного) та індукцію (розвиток думки від конкретного до загального)
Під час виконання подібних завдань , вчитель
націлює своїх учнів на те, щоб вони не тільки назвали вид співвідношення між
заданими поняттями (сумісні чи несумісні) , а й обґрунтували свою думку .
Наприклад, поняття „день”, „ніч” несумісні , бо обсяги цих понять не мають
спільного, але вони мають спільне родове поняття – „пора доби”.
Знайомлячи учнів з такими поняттями , як „множина”, „переріз множин ”,
„об’єднання
множин”, „рівні множини”, „підмножина” , Тетяна Володимирівна враховує вікові
здібності дітей . За допомогою множин учні
вчаться розв’язувати задачі , складати судження зі словами „всі”,
„деякі” , „кожен”, „принаймні один”, вміло аргументуючи свою думку . Наприклад,
учням потрібно показати співвідношення між обсягами заданих множин графічно (за
допомогою кругів Ейлера) і скласти одне істинне та одне хибне судження зі
словами „всі” та „деякі”. Учні вчаться складати судження і
обґрунтовувати їх істинність чи хибність. Тетяна Володимирівна будує уроки
логіки, як уроки мислення, спілкування, де
істина постає як суперечка про істину, тобто як проблемний пошуковий
діалог. У розділі „Судження” діти
вчаться і складати істинні та хибні судження, використовуючи слова „всі”,
„кожний”, „жодний”, „принаймні один”, „деякі”. Складаючи судження, учні
удосконалюють вміння правильно будувати речення, чітко висловлювати думку, перетворювати істинні судження на хибні та навпаки. На уроках Тетяни
Володимирівни немає пасивних слухачів, а є співучасники уроку. Вони не бояться запитати вчителя, якщо щось не
зрозуміло, впевнено висловлюють свою думку і не хвилюються, якщо їх судження
або умовиводи хибні, радіють, що самостійно можуть розв’язати логічну задачу.
Тетяна
Володимирівна дає учням перші уявлення про числові ребуси , які містять
операції додавання і віднімання, для розв’язування яких необхідно розшифрувати
значення символу і відновити числовий запис. Ці ребуси
розв’язуються не простим підбором чисел
і випробуванням навмання взятих цифр, а на основі розмірковувань над числовими
даними.
При
рішенні задач, які розв’язуються методом припущення та методом вилучення, Тетяна
Володимирівна вчить учнів роботи умовиводи з даного судження, робити
припущення, аналізувати їх та за допомогою своїх умовиводів прийти до одного
можливо вірного варіанту розв’язування задачі.
Тетяна
Володимирівна впевнена, що її учні зможуть швидко адаптуватися у сучасному
житті, бо вони вже сьогодні вчаться володіти вміннями мислити, аналізувати
будь-яку складну ситуацію, оцінювати раціональність, правильність чи хибність
своїх ідей, вчаться культури спілкування.
Курс
логіки допомагає сформувати креативність – знаходження нових варіантів
оптимального рішення; дивергентність – визнання варіативності оптимального
рішення; рефлективність – постійний самоаналіз діяльності. Понятійний світ
дитини збагатить її мислення сумісними, несумісними, тотожними поняттями тощо. Доцільність
введення курсу „Логіка” очевидна. Учні стають більш демократичними,
кмітливішими, вільно висловлюються, залучаються до пошукової діяльності, що
сприяє зацікавленості до процесу навчання, а головне - розвиває самостійність, спостережливість,
уміння відстоювати свої думки, шукати додаткову інформацію. Така робота досить
складна, але цікава тим, що змушує кожного , і вчителя, й учня, оцінити свої
можливості, працювати на перспективу.
Немає коментарів:
Дописати коментар